Внаслідок найбільшої з часів другої світової війни міграції біженців до Європи прибувають переважно жінки і діти. Їхні домівки розбомблені, зруйновані або згоріли. Які перепони необхідно подолати? Як при цьому може допомогти досвід кризи біженців 2015 року.
Жанна – одна з більше ніж 300.000 біженців, які офіційно перебувають в Німеччині. Вона втекла зі своєю донькою Діаною та чотирирічним Святославом з Києва. Вони пережили 21 день війни. Коли в їх районі падали бомби, вони, як і багато інших хотіли тільки одного втекти: «Люди в паніці набивалися зі своїми дітьми, чемоданами та тваринами в потяги. За будь-яку ціну вони хочуть покинути країну». З Берліна Жанна рушила до Остероде в Гарц. Через facebook вона знайшла кімнату в приватному помешканні. Наразі вона вже перебуває в квартирі в Дудерштадті в Нижній Саксонії. Донька ходить до гімназії, менший син відвідує дитячий садочок. Тепер її найбільше бажання – щоб її восьмирічний син, який все ще перебуває з батьком в Україні, зміг приїхати до Німеччини.
Німці по всій Німеччині готові активно допомагати. За одну ніч в соцмережах з’явилося багато об’єднань, які займаються первинним прийомом біженців. Вони пропонують і опікуються проживанням, а також помагають знайти роботу. «Ми бачимо, що в Німеччині наявний великий потенціал для добровольчого суспільного руху в сфері роботи з біженцями. І наразі це, фактично, ґрунтується на досвіді 2015-2016рр.», - каже дослідниця міграційних процесів проф. Найка Форутан в інтерв’ю для «ZDFzeit».
Що змінилося в порівнянні з кризою біженців 2015 року в поводженні з людьми, які відчайдушно потребують допомоги в Німеччині? Чи мають міста та громади достатню інфраструктуру для такого неочікуваного напливу? Які сили взагалі можна відмобілізувати по двох роках пандемії?
На питання щодо інтеграції також непросто надати відповідь. Багато біженців сподіваються на швидке повернення і, власне, не мають бажання тут осісти. Водночас власна домівка є суттєвою складовою впорядкованого повсякдення. Окрім цього діти мають піти якнайшвидше до школи, а дорослі на роботу.
Ця гостра ситуація висуває великі вимоги до федерального уряду, урядів федеральних земель та громад щодо організації, фінансів та персоналу. Як довго протримається готовність надавати допомогу?
